Вікторія Адамович

Чому подобається викладати іспанську? Знаю, що фраза "Це доля!" звучить якщо не пафосно, то точно нецікаво. Але ось так буває, потрапляєш у 8 років в Іспанію, в іспанську сім 'ю, в школу і розумієш, що хочеш робити щось пов' язане з іспанською, починаєш його вивчати більш поглиблено і розчаровуєшся, адже тебе до цього всі хвалили і говорили, як чудово ти знаєш цю мову. Починаєш вивчати правила. Що, як і чому? Берешся за голову і вкладаєш ще більше сил і часу, адже ти ж завжди звикла думати, що добре володієш іспанською, значить, потрібно підвищити і навіть перевершити цей рівень, стати кращою версією себе. Після береш участь в олімпіадах, ходиш до репетитора в Україні, їздиш кожні пів року в Іспанію. І ось до 11-го класу маєш чітке розуміння, що хочеш в це повністю піти. Вступаєш до університету, проходиш через всі етапи, від радості до розчарування, але йдеш далі і далі, адже почав, значить вже не маєш права зупинитися. Адже в першу чергу це відповідальність перед собою. Потім починаєш працювати, викладати, ділитися досвідом і просто насолоджуватися тим, що робиш. Біжиш на заняття туди, де тебе чекають ті, кому цікаво. Продовжуєш вдосконалюватися, подорожуєш, намагаєшся дістати найцікавішу і найціннішу інформацію. І приходиш до висновку, що твоя душа належить рідній країні - Україні, але твоє серце, серце ще тоді 8-річної дівчинки, назавжди забрала країна сонця, фламенко і смачної паельї! Розумієш, що нікуди тобі від цього не подітися, адже це дійсно ТВОЄ. Ти живеш цим і тобі до глибини душі хочеться віддати всю себе, навчити і показати яка вона, Іспанія без рожевих окулярів!